Україна і Польща – стратегічні партнери, які мають почути одне одного

Нові розбіжності в польсько-українській політичній комунікації не варто підіймати до рівня кризи, але й не бажано ігнорувати.

Візит Міністра закордонних справ Радослава Сікорського у Київ на початку вересня не став успішним в контексті стабілізації певної напруженості, викликаною низкою жорстких заяв щодо теми «Волинської трагедії». Навпаки, між ним та Президентом Володимиром Зеленським відбувся жорсткий діалог, який продемонстрував незаперечну тенденцію: офіційним Києву і Варшаві необхідно розпочати прямий і відвертий діалог, почути одне одного та розпочинати розв’язання структурних проблем, які мали місце вже давно, але тимчасово відійшли на другий план на фоні консолідації у протидії російській агресії.

Очікування України

Спілкування з представниками українського політичного істеблішменту та громадянської спільноти наштовхують на думку, що в Україні відсутнє розуміння чому польська сторона активізувала розмови на складу історичну саме зараз в обраному форматі. В українському інформаційному просторі доволі критично відреагували на заяви Віцепрем’єра – Міністра оборони В. Косиняка-Камиша, який поставив питання врегулювання проблеми з ексгумацією жертв Волинської трагедії як умову для інтеграції України в ЄС.

Натомість в Україні очікують не діалогу про історію, а рішучіших дій Польщі щодо забезпечення військово-політичних потреб. Українська сторона відверто розраховує на формування нового пакета допомоги від Польщі, куди увійдуть літаки МіГ-29, готовності польських збройних сил зробити безпрецедентний крок і збивати повітряні цілі над українською територію, а також інтенсифікації переговорного процесу про вступ до ЄС на час головування Польщі на початку 2025 року.

При цьому, українське керівництво формує максимальні очікування і не поділяє позицію про необхідність поступок у відповідь, розцінюючи такий підхід як тиск на країну, що перебуває у стадії війни.

Очікування Польщі

В Польщі справедливо очікують на можливість вшанування жертв Волинської трагедії. Внаслідок чисельних обставин (часто політичного характеру) вказане питання завжди відтерміновувалось або не переходило в практичну площину вирішення. Для польського суспільства, як і для будь-якої іншої християнської спільноти, важливо здійснити перепоховання жертв тих страшних історичних подій, обладнати місця, куди польські громадяни зможуть приїхати і віддати шану полеглим предкам.

Водночас польське керівництво покладає сподівання, що українська сторона має змогу піти на поступки у вказаному питанні і воно не є настільки складним для порозуміння.

У Варшаві не ставлять під сумнів тему політичної підтримки України і українське майбутнє в ЄС і НАТО. Проте, польська сторона очікує, що у Києві приймуть рішення узгодити низку питань історично-культурного характеру ще до того, як розпочнуться фінальні перемовини про вступ.

Польща сформувала чіткий політико-дипломатичний підхід у відносинах з Україною (варто визнати, що у Києві дотепер відсутнє його повне розуміння): всеосяжна підтримка в питаннях безпеки, промоція український безпекових інтересів на міжнародних майданчиках ЄС і НАТО, а також у двосторонніх консультаціях з міжнародними партнерами, але прагматизм у сфері економічної та історико-культурної політики.

Якщо у першому випадку Польща повною мірою на стороні України, то у другому ставитиме власні інтереси на перше місце.

При цьому, складається враження, що польський Уряд розраховує на побудову з Україною прогнозованих і прагматичних відносин, які засновуватиметься не на політичній кон’юнктурі, а на чіткому позиціюванні взаємних інтересів і пошуків шляхів до їх досягнення.

Компроміси, який потрібно шукати

На жаль, попри взаємну стратегічну важливість України і Польщі, залишається достатньо проблемних аспектів, які доведеться врегулювати. Для цього необхідний чіткий і предметний діалог як на рівні громадянської спільноти, так і на рівні політичного істеблішменту.

Обидві сторони мають почути одна одну та формувати власні запити на основі об’єктивної ситуації. В іншому випадку, очікування перевищуватимуть результати, а справедливі заклики як з боку Києва до Варшави, так і з боку Варшави до Києва, сприйматимуться як ультиматуми.