Народний депутат України, представник Президента у парламенті Федір Веніславський в ексклюзивному інтерв’ю прямо відповів на дуже важливі питання: мобілізація в Україні, можлива мобілізація громадян України за кордоном, коли можна закінчити війну, чому цього року неможливо організувати вибори в Україні
Інтерв’ю для Східноєвропейської ради представив журналіст Міхал Кацевіч
М.К.: Яка ситуація з мобілізацією в Україні?
Ф.В.: Мобілізація в Україні проходитиме в рамках планів Генштабу та Командування ЗСУ. Ніяких «хвиль» чи «стрибків» мобілізації немає. Мобілізація проходить за планом.
Основні мобілізаційні заходи проводилися в Україні з лютого 2022 року приблизно до червня 2022 року, коли ми були змушені збільшити чисельність наших Збройних сил майже втричі. Можна сказати, що з минулого літа основні мобілізаційні заходи закінчилися. Зараз йде абсолютно планомірне щомісячне поповнення втрат, які ми несемо і у вигляді поранених, і, на жаль, у вигляді загиблих бійців.
Тому якихось суттєвих проблем у цьому абсолютно системному процесі немає, але є певні конфліктні ситуації, пов’язані з тим, що невелика частина військовозобов’язаних не хоче мобілізуватись, не хоче служити. Вони не хочуть воювати. Це природно, тому що люди бояться. У цьому немає нічого поганого, але співвідношення цінностей є. Цінність захисту своєї країни, її суверенітету.
Насправді ми зараз боремося за саме право на існування Української держави і української нації, тому, я думаю, це повинні розуміти деякі військовозобов’язані, які, на жаль, не хочуть служити.
У цих прикладах ми стикаємося з деякими конфліктними ситуаціями під час доставки повісток, але це не дуже масштабне явище.
Проте є певна кількість військовозобов’язаних, які ухиляються від її проходження. Наприклад, чоловік дав повістку в Рівненську область, але не хоче її брати, тому що він зареєстрований в Сумській, Харківській чи Запорізькій області і каже: «Поїду особисто заберу». Але після цього не приходить і втікає від своїх зобов’язань.
Тому у мене як юриста виникла ідея, що ми можемо екстраполювати ситуацію з реєстром боржників, які не платять за комунальні послуги, інші обов’язкові платежі, за податки тощо. У нас є такі відкриті реєстри. Будь-хто може отримати інформацію від них. Тому коли людина не виконує свій конституційний обов’язок, свій обов’язок захищати свою Батьківщину, захищати чесно, я вважаю, що про цю людину повинні знати інші.
З одного боку, я думаю, що це буде потужний психологічний фактор, але з іншого боку, я думаю, що якщо людина потрапить у цей реєстр, а потім у майбутньому захоче займатися політикою, то навряд чи матиме така можливість
Така ідея з’явилася. Як це можна реалізувати? Побачимо. Законопроект вже взято в роботу. Це на моєму столі, просто ми ще проводимо консультації, щоб жодним чином не порушувати норми міжнародного права прав людини, міжнародної загальної декларації, міжнародних пактів конвенцій з прав людини. Отже, продовжуємо працювати.
М.К.: А які думки, якщо людина втікає з армії, якщо йде, і як її знайти?
Ф.В.: Дуже прості ідеї. Сьогодні в Україні діє закон про електронний облік військовозобов’язаних, тобто всі вони взяті на військовий облік і інформація про них зберігається в електронному вигляді.
Є засоби зв’язку – наприклад, номери телефонів. У нас в державі дуже багато різноманітних інформаційних баз, за якими можна належним чином повідомити людину про те, що їй потрібно прибути на призовний пункт і пройти відповідні процедури мобілізації.
Тому я не думаю, що це взагалі проблема. Ми можемо це зробити. Якщо особу двічі повідомляють про те, що вона повинна прибути на призовний пункт, але вона цього не робить, то інформація про цю особу може бути оприлюднена.
M.K.: Це стосується також людей у Польщі?
Ф.В.: Ми думаємо про це і для того, щоб поширити це на тих громадян України, які перебувають за кордоном, які також належним чином поінформовані, що вони повинні приїхати і виконати свій обов’язок.
М.К.: Скільки може тривати війна?
Ф.В.: Ми віримо, що цього року зможемо виграти війну. Думаю, шанс на це є.
M.K.: Було б чудово, а якщо ні?
Ф.В.: Знаєте, в даному випадку є соціологічні опитування українців. Понад 80-90% громадян готові воювати, поки ми повністю не звільнимо нашу територію від Росії в рамках 1991 року, включно з Кримом.
М.К.: Тут, у Польщі, ми не маємо багато інформації про такий трагічний процес, як компенсація родинам загиблих військових. Як цей процес відбувається в Україні? Чи є з цим проблеми? Бо це вимагає великих витрат…
Ф.В.: Дуже великий. Але ці витрати закладені в державний бюджет. Якщо факт загибелі бійця буде встановлено на 100%, його родина отримує 15 000 000 грн (близько 400 000 доларів США).
M.K.: Це багато грошей…
Ф.В.: Так, але людське життя безцінне. Тому тут питання не в грошах, а в справедливості, і ми тримаємо процес. Іноді проблеми виникають, коли немає достовірної інформації про те, що людина загинула. Є зниклі безвісти, які, можливо, загинули або перебувають у полоні. Коли є інформація про людину, що вона в полоні, це інша ситуація, тоді сім’я цієї компенсації не отримує.
Ми постійно шукаємо наших загиблих бійців, обмінюємося з Росією. Ми забираємо тіла наших військовослужбовців, які загинули на передовій, і віддаємо тіла російських солдатів.
Процес йде, і як тільки є 100% факт смерті, родина отримує компенсацію. Сьогодні з цим проблем немає.
М.К.: Ще хочу запитати про політичну ситуацію. Цього року будуть вибори, якщо я не помиляюся…
Ф.В.: За графіком так, цього року, але з точки зору процесів майже неможливо, щоб вони відбулися цього року.
У Конституції чітко прописано, що і Верховна Рада, і Президент, повноваження яких закінчуються під час воєнного стану, продовжують виконувати свої функції до закінчення воєнного стану.
Тому вибори відбудуться, коли припиниться воєнний стан. Далі виборчі процеси розпочне Центральна виборча комісія, і це займе щонайменше півроку. Тому, я думаю, якщо нам вдасться завершити війну цього року, то, швидше за все, вибори можуть відбутися навесні, влітку наступного року.
M.K.: Як, на вашу думку, може змінитися політичний ландшафт в Україні після війни? Тут можуть бути якісь нові політичні сили. Що ви думаєте про можливість створення якоїсь військової партії?
Ф.В.: Безперечно, військовослужбовці та воєначальники, які будуть запорукою перемоги України, вони отримають підтримку. Тому я думаю, що вони або приєднаються до якихось уже існуючих політичних сил, до виборчих партійних списків, або до якихось нових політичних сил, які можуть бути створені. Я думаю, що в майбутньому парламенті у нас буде багато героїв війни. В цьому ні в кого не буде сумнівів, тож побачимо.
М.К.: Чи є ознаки політичної активності цих людей?
Ф.В.: Тепер питання номер один – війна і перемога. Тому жодних політичних проектів, пов’язаних із військовим керівництвом, зараз немає.
М.К.: Як виглядає кінець цієї війни для України? Чи буде мирний договір?
Ф.В.: Після війни угода однозначно має бути мирною. Вона має включати відшкодування збитків, яких зазнала Україна, для громадян, для держави, для підприємств і бізнесу.
Ще раз підкреслю, що перемога для нас означає повне звільнення від ворога всіх тимчасово окупованих територій. Чи вдасться нам? Я думаю, що у нас це вийде. Ми зараз до цього прагнемо і створюємо передумови, а потім, звичайно, будуть підписані якісь мирні договори, які передбачатимуть різні гарантії, в тому числі і післявоєнної безпеки.
М.К.: У Польщі, безперечно, так має бути, але, здається, в інших країнах, наприклад, в Австрії….
Ф.В.: Статистика показує, що в Австрії найбільша концентрація російських дипломатів у світі. Тобто у Відні перебувають близько 1,5 тис. російських дипломатів. Тому Відень – таке цікаве місто, а Австрія – цікава країна, де все ще сильна роль агентів впливу Росії.
Тим не менше ми були в робочій поїздці з колегами з нашого комітету, у Відні і багато спілкувалися з політиками. Ми спілкувалися з представником Міноборони, МЗС, колегами з парламенту.
Вони дуже чітко кажуть: «У нас є військовий нейтралітет, але у нас немає політичного нейтралітету». Політично ми повністю на боці України. Військові, так, ми не можемо постачати зброю, але політично ми повністю на боці всього західного світу.
М.К.: Але тут питання не тільки не тільки в Австрії. Є «мирний план» Китаю. В Європі, особливо в Німеччині, Італії, можливо навіть у Франції, є прихильники так званого компромісу.
Ф.В.: Компроміс, який передбачає певні територіальні поступки агресору, в принципі не є неприйнятним для нашої влади і для нашого народу. Такі компроміси можуть бути в головах політиків, які живуть у тихому мирному просторі, куди не літають ракети. І коли у нас постійно відбуваються атаки на наші міста, навряд чи можна говорити про якісь компроміси.
Олег Дунда: «Москва ні на що не вплине, а Київ притягне нові держави»
Ми на Facebook.
*Our platform gives opportunity to politicians and experts to present their view and position in the interview. That fact doesn’t mean that our opinion always correlate with opinion of speakers.