Однією з важливих умов цілісності російського політичного режиму виступає стабільна ситуація на Кавказі.
По-перше, це важливо з погляду безпеки. Поки там не відбуваються регіональні конфлікти, радикальні прояви боротьби опозиційних груп, релігійні демонстрації або терористичні акти – Кавказ не відтягує російські силові ресурси, які зосереджені на війні проти України. Крім того, показовий порядок в регіоні – це одна з візитівок «успіхів» президентства Володимира Путіна, тому йому не хочеться її втрачати.
По-друге, Кавказ займає стратегічну роль в геополітичних планах Росії, оскільки там мають проходити ключові торгові маршрути «північ-південь». Вони забезпечуватимуть потік товарів з Росії на ринки країн так званого «Глобального півдня» та у зворотному напрямку, включаючи товари подвійного призначення, які дуже важливі для «російської військової машини». Реалізація подібних планів потребує сприятливих безпекових умов.
Донедавна здавалось, що обрані Кремлем механізми контролю в регіоні працюють ефективно, але з’явився неочікуваний «чорний лебідь», який може дестабілізувати ситуацію, якщо російська влада не зуміє врегулювати проблему.
Тригером став конфлікт навколо величезного торгового майданчика «Wildberries», який переріс у стрілянину і конфлікт в стилі бандитських 90-х років.
Коротко: власники проєкту, сім’я Бакальчуків розлучилась, що вплинуло на майбутнє успішного бізнесу. Дружина обрала власний шлях – вона пішла на злиття з набагато меншою компанією «Russ». З економічного погляду воно не зрозуміле і не вигідне, але з політичної – завдяки зусиллям «сірого кардиналу» нової угоди Сулейману Керімова, отримало згоду на найвищому рівні з резолюцією Володимира Путіна. Його переконали у тому, що після реструктуризації підприємство стане найбільш впливовим маркетплейсом у світі, хоча на практиці, за глобальними планами приховується банальний перерозподіл активів.
Чоловіка не влаштувала така махінація і він попросив допомоги в Рамзана Кадирова, що створили значні проблеми.
Лідер Чечні вирішив, що він має право на частину бізнесу і пішов прямим конфліктом на Сулеймана Керімова. У вересні відбулась стрілянина, за результатами якої загинули охоронці, вихідці з Інгушетії.
Угоду зірвано не було, а Кадиров не досягнув цілі. Він не знайшов нічого кращого, як повідомити, що оголосить «кроваву помсту» людям, які нібито хотіли вбити його, і звичайно серед них прозвучало ім’я Керімова.
Що означають подібні погрози з боку Кадирова та що стоїть за вказаною ситуацією?
По-перше, Кадиров зустрів сильного опонента у вигляді Керімова. Останній користується підтримкою в адміністрації президента, зокрема керівника Антона Вайно. Керімов неформально сприяє розвитку ділових зв’язків Росії з Азербайджаном, тому перебуває на гарному рахунку і у Путіна. За ним стоять впливові кола з банківської сфери – Герман Греф та Андрій Костін, а також представники великого бізнесу і силовиків.
По-друге, Кадиров усвідомив, що він програє війну за «Wildberries» і йому необхідно прийняти це або піти на підвищення ставок. Він обрав друге, відчуваючи власну безкарність. Заяви Кадирова про «кровну помсту» варто розцінювати як попередження, ніж реальний початок реалізації. Він прагне, щоб Керімов пішов на компроміс і передав йому частку в угоді або щоб вигідний компроміс був спущений зверху – з Кремля. Кадиров усвідомлює, що у Москві не хочуть ескалацію на Кавказі і намагається скористатись цим.
Чи вдасться Кадирову досягнути цілей?
Ця ситуація не виглядає для нього гарантовано виграшною. Хоча депутати Держдуми Бекхан Барахоев и Різван Курбанов проявили страх і публічно озвучили власну непричетність до будь-яких справ проти Кадирова, Керімов навряд зупиниться перед подібними погрозами.
Скоріше за все, Керімов навіть не розглядав варіант ліквідації Кадирова і все це піар-кампанія від лідера Чечні. Проте, Керімов явно готовий йти до переможного кінця у справі і переконаний у своїх силах. Публічно його підтримав глава Дагестану Сергій Меліков, що переводить бізнес конфлікт в пролину регіонального протистояння – Чечня проти Дагестану.
Крім того, вбивство охоронців з Інгушетії при штурмі офісу компанії створили умови для росту народного незадоволення в іншій кавказькій республіці. Там і без того, упереджене ставлення до Чечні, ще після суперечок за кордони, які супроводжувались масовими протестами декілька років назад.
Таким чином, чеченський лідер «додає масла у вогонь» і створює умови для виходу конфлікт на більший рівень – протистояння еліт Чечні проти еліт Дагестану та Інгушетії.
У цій історії компанія Бакальчуків вже грає другорядну роль і виступає лише приводом. На практиці, все набагато серйозніше і мова йде про визначення ключових груп впливу на Кавказі та перерозподіл федеральних фінансових ресурсів в регіоні. Кадирову не подобається, що в Кремлі роблять велику ставку на розвиток Дагестану у своїх стратегії і він побоюється стати другорядною фігурою в кавказьких планах Путіна. Саме тому, для нього це боротьба за власне виживання: як у прямому сенсі слова (з огляду на існуючі проблеми із здоров’ям), так і в переносному (демонстрація слабкості вдарить по його апаратним позиціям).
Все йде до того, що у розв’язання проблеми доведеться втручатися Кремлю. В іншому випадку, на Кавказі може розпочатися політична дестабілізація.