Кандидат політичних наук, директор Східноєвропейської ради Антон Найчук
Парламентські вибори у Франції продемонстрували неабиякий політичний хист французького президента: ти можеш перемогти, навіть якщо твоя партія посідає друге місце.
Варто зазначити, що після важкої поразки під час голосування до Європарламенту та зниження рейтингів Макрона найкращих сценаріїв для нього не залишилося. Проте з усіх поганих варіантів він вибрав найприйнятніший і не прогадав. Завдяки «розумному голосуванню по-французьки» – коли у другому турі виборів представники всіх політичних сил виступили ситуативним альянсом і висунули одного кандидата проти правого радикала – партія Марін Ле Пен не сформує парламентської більшості.
Технічно допомогла французька виборча система: після першого туру в кожному окрузі визначаються фаворити, між якими виборці обирають у другому турі. На тих округах, де, наприклад, були сильні кандидати від “макроністів” і “лівих”, один з них зняв свою кандидатуру і закликав голосувати проти представника “Національного об’єднання”.
У результаті вибори, які мали засвідчити недовіру французького народу президенту та його партії, стали об’єднанням французів проти правих радикалів.
Що далі?
Перемогу здобув “Новий народний фронт” – 182 місця в парламенті, який є симбіозом лівих і лівоцентристських сил, зокрема комуністів, зелених та інших груп. З точки зору українських інтересів лідер «Нескореної Франції» Жан-Люк Меланшон виглядає найнебезпечнішим учасником альянсу. Він часто вдається до риторики, яка вписується в російську пропаганду.
Відтепер об’єднані соціалісти мають очолити переговорний процес щодо формування коаліції.
Партія Президента «Разом» буде повноправним учасником таких консультацій. Важливо, що вони отримали відмінний результат – 168 місце: якщо ще кілька днів тому від них очікували третього місця, то міцне друге місце було для них фактично перемогою, зважаючи на складні обставини.
З таким рівнем підтримки «Разом» набув більшої суб’єктивності у веденні переговорів. Перші ознаки такої впевненості продемонстрував лідер “Разом” Стефан Сежурне, який зазначив, що поліція готова до переговорів, але за умови, що Жан-Люк Меланшон з них буде виключений.
У будь-якому випадку можна зробити висновок, що праворадикали програли і не можуть створити більшість. Їхні майбутні перспективи невизначені.
Теоретично “макроністи” здатні сформувати коаліцію з об’єднаними лівими, але президентській партії доведеться піти на серйозні поступки в питаннях економічної та соціальної політики, партіям доведеться написати коаліційну угоду, а потенційна нова більшість , як і Уряд, буде досить хитким.
Однак для Еммануеля Макрона такий сценарій прийнятний – як президент він зможе виступати з лідерських позицій і вести свою політичну лінію в майбутньому. Ситуативний союз політично сильного Президента і слабкого Уряду дозволить Еммануелю Макрону ефективно використовувати свої повноваження, щоб «триматися на плаву» до кінця терміну.
Безперечно, це добра новина для українського народу. Незважаючи на певну політичну кризу у Франції, Президенту вдається вийти зі складної ситуації, а значить зберегти курс на політичну підтримку України.
Старий новий уряд
Цікаво, що в політичному арсеналі Еммануеля Макрона з’явився інший варіант дій. Зважаючи на сильну роздробленість нового парламенту, переговори щодо більшості можуть значно затягнутися. Подібний прецедент вже був у Нідерландах.
Відповідно до законодавства, якщо партії не зможуть сформувати коаліцію, наступний розпуск парламенту може бути здійснений лише через рік – тобто в червні 2025 року.
Поки сторони не досягнуть згоди, в країні буде тимчасовий уряд, і тут є важливий момент: хоча нинішній прем’єр-міністр Габріель Атал пішов у відставку, теоретично він може залишатися на посаді, поки Національні збори не досягнуть угоди про формування парламентська більшість.
Таким чином, поки тривають переговори, Еммануель Макрон може зберегти попередньо затверджений ним Уряд. За таких обставин партія «Разом» не матиме підстав поспішати на консультації щодо більшості з «Новим народним фронтом».