Олег Дунда: «Москва ні на що не вплине, а Київ притягне нові держави»
Розмовляв Олександр Щербатих
Питання про те, яким буде світ після закінчення російсько-української війни, ймовірно, виникло ще 24 лютого 2022 року. Однак спочатку про успіхи України не йшлося. Через рік ЗСУ вдалося звільнити частину території країни, а Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видає ордер на арешт Путіна. Тому для Російської Федерації майбутнє теж невизначене.
Одним із варіантів того, до чого призведе майбутній програш війни, є перехід влади в Кремлі та початок демократичних процесів. Однак для українського суспільства набагато бажанішим є розпад РФ.
Свій прогноз щодо подальшої ситуації дає депутат Верховної Ради України Олег Дунда.
– Для України необхідною умовою успіху у цій війні буде не лише відновлення її територіальної цілісності в кордонах 1991 року, а й розпад Росії, – каже депутат вже на початку розмови.
– Пане Олеже, але також можуть бути варіанти, що Росія залишиться в своїх межах…
– Наразі – одна – повне знищення української держави. Ми знаходимося в тій частині історії, коли є тільки два варіанти: або буде Українська держава і не буде Російської імперії, або не буде України і буде Росія. Інших варіантів немає.
Олег Дунда також зазначає, що розпад Росії не триватиме десятиліттями. Політик прогнозує, що все буде завершено протягом двох років. І пояснює чому:
– Близько півроку тому почалася дуже стрімка криміналізація російського суспільства. Наприклад, у Брянській і Бєлгородській областях кількість злочинів із застосуванням вогнепальної зброї зросла в шість разів. Раніше ніхто не міг подумати, що «Вагнер» намагатиметься збирати данину з місцевого бізнесу та контролювати ці території, а зараз саме така ситуація.
Іншим фактором є невпинне падіння військової могутності Росії. Наприклад, вони вже не можуть завдавати таких масованих ракетних ударів по Україні, як це було раніше. Тому імперія зараз дуже слабка і має розвалитися в найближчі два роки.
– Які російські суб’єкти, на вашу думку, першими вийдуть з федерації?
– Перш за все, це будуть національні республіки: Бурятія, Татарстан і регіони Кавказу. А далі все буде, як під час розпаду СРСР, коли досить було балтійським країнам проголосити свою незалежність і піти виходити з радянської імперії, як усі інші відразу вирішили це зробити. Тому достатньо буде дагестанцям, бурятам, калмикам і чеченцям заявити про свої претензії на суверенітет і показати, що Москва не в силах їх приборкати, як це вважатимуть усі інші регіональні еліти. І почнеться карколомний процес.
– Нещодавно ми чули, як про це говорили Путін і Медведєв. Це ознака паніки в Кремлі?
– Є певний алгоритм подій, які для цього мають відбутися. І вони відбуваються один за одним. До цього шляху можна віднести і заяви Путіна і Медведєва про їхні побоювання щодо розпаду імперії. Більш того, вони самі підтвердили, що перемога України у війні призведе до розпаду Росії. До того ж, якщо досі вони ніколи не казали, що їхня країна – це імперія, то зараз вони говорять про це відкрито. Тобто те, про що говорили в закритих кабінетах, виходить назовні. Вони це визнають і чітко розуміють, що суть імперії – постійне розширення. Як тільки від нього починають відколюватися шматки, він швидко йде на власну загибель. Тому Путін і Медведєв заявляють, що від питання війни в Україні залежить існування Російської імперії.
Звичайно, мова йде і про панічні настрої серед інших представників російської еліти. Щонайбільше, багато можновладців Москви вже думають про те, де вони будуть після розпаду імперії і як захистять свої статки. А деякі, більш авантюрні, думають, як отримати власну маленьку суверенну країну. Треті, як-от Пригожин, звинувачують їх у розкольницьких намірах. Зокрема, губернатора Свердловської обл.
– У грудні на фронті з’явилися бійці приватної армії «Патріот», яка підконтрольна Міністерству оборони РФ. Про що це свідчить?
– Про те, що міністр оборони Росії Сергій Шойгу хоч і має мільйонну армію, але все одно створює свою приватну армію чисельністю 20-30 тисяч. Сенс цього дуже простий – всередині своєї країни армія марна. Так склалося і історично. З часів Російської імперії неможливо було змусити війська контролювати якісь внутрішні території, це робили спецслужби: ФСБ, колись КДБ та інші. А армія – це сила, яку можна направити в Афганістан, Україну чи іншу країну. Герасимов і Шойгу це розуміють, і їм потрібні такі невеликі підрозділи, які будуть виконувати будь-який наказ всередині Росії. Адже ПВК і так поза законом, а регулярна армія, навпаки, обмежена законодавчими рамками. І подібні процеси почалися восени. Свою військову кампанію створює і «Газпром», і, наприклад, так званий глава Криму, колабораціоніст Сергій Аксьонов. І цей процес неминучий, всі регіональні лідери, які бачать своє майбутнє і мають хоч якісь ресурси, будуть створювати свої військові кампанії, які будуть своїми приватними арміями.
– Чи можуть вони бути небезпечними для України?
– Ні, Росія розпадеться навіть не на національні республіки, а на території, які може контролювати той чи інший регіональний лідер. Хто має більше влади, той отримує більше землі. Вони не будуть загрозою для України, тому що у керівників цих республік буде стільки клопоту у власних кордонах, із сусідами, Москвою, фінансами, що вони не будуть зацікавлені у протистоянні з нами. Крім того, більшість цих лідерів приїдуть до Києва, готові укласти будь-які угоди через Київ, щоб Україна стала на їхній бік і допомогла в легітимізації. Вони погодяться як на репарації, так і на знищення ядерної зброї.
– Але чи несе це ризик того, що якірна зброя опиниться під контролем десятка нових держав?
— Це неможливо і вже перевірено історією. Згадаймо 1991 рік, коли були ті самі міфи про те, що ядерна зброя пошириться по всій планеті і буде як мінімум 15 республік, які це все будуть контролювати. Ми знаємо, що цього не сталося, і навіть не в 1991 році, а вже в 1994 році його передали на зберігання росіянам. Це сталося через те, що лідери Білорусі, України та Казахстану потребували легітимізації та допомоги з боку визнання своїх країн для того, щоб стати повноправними членами світової спільноти. Крім того, ядерна зброя – це не валіза, яку можна покласти в багажник автомобіля і вивезти. Це великі арсенали, багатотонні ракети та боєголовки, які безконтрольно нікуди не вивезти. І скористатися ними неможливо, тому що всі диспетчерські центри знаходяться в Москві. Тому з Казані чи Уфи умовно запускати ракети неможливо, і лідерам нових держав ця зброя просто не знадобиться. Більш того, у них є можливості: створити свою національну республіку, бути президентом, піти в ООН, використовувати наявну на їхній території сировину. І ця ситуація наразі є єдиним сценарієм того, як може бути знищена ядерна зброя на території Російської Федерації.
— Але імперія може спробувати врятуватися, ведучи невелику проміжну війну в іншому місці. Наприклад, у Молдові…
— Стратегічно це для неї нічого не вирішить. Крім того, як вони утримають Молдову? В даний час вона оточена країнами, які підтримуються західними демократіями. Зауважимо, що через рік після початку повномасштабної війни російська армія в Придністров’ї не вжила жодних дій щодо наступу на Україну. І арсенали там великі, хоча чисельність війська невелика. Якщо вони це почнуть, то не дуже швидко будуть у Придністров’ї. Тому й сидять тихо, як миші.
– Чи потрібен нашим західним партнерам розвал Росії?
– Абсолютно. У 1991 році найбільшу вигоду від розпаду радянської імперії отримали західні країни, а саме майбутні члени ЄС. І якби СРСР не перестав існувати, то не було б 30 років комфортного існування в Європі. Чому деякі держави, зокрема Німеччина, не повірили в повномасштабне вторгнення РФ в Україну? Вони звикли 30 років не мати жодної військової загрози. За цей час вони знищили всі свої військові сили та скоротили витрати на оборону, і в цей час зосередилися лише на розвитку своєї економіки. Відповідно, якщо не буде Російської Федерації, кошти знову зможуть бути спрямовані на розвиток своїх економік. Крім того, вони отримають багато країн на сході, з якими можна вести економічні відносини без будь-яких політичних наслідків. Наприклад, коли виникла необхідність, ЄС почав активно укладати економічні угоди з Азербайджаном. Уявімо, що СРСР не розпався. Про який Баку тоді ми будемо говорити? Так само і тут, оскільки є багато держав, які мають багато сировини і готові торгувати нею за пільговими цінами. Вирішення російської проблеми – це розвиток європейського проекту на багато десятиліть вперед.
– Але частина цих територій може відійти до інших країн: Монголії, Казахстану, Китаю.
– Це питання має вирішуватися також у сценарії розпаду Радянського Союзу, де не буде місця для будь-якої експансії. Бо якщо воно почнеться, то будуть великі ризики для всього світу, бо тоді всі почнуть воювати. Тому необхідно укласти пакт про те, що ніхто не претендуватиме на територію колишньої Російської Федерації.
– Яка майбутня роль Москви на геополітичній карті світу?
– Вторинний. Оскільки майбутня Московська держава не має жодних ресурсів для розвитку: ні сировини, ні вигідного географічного розташування. Останній, до речі, є в Санкт-Петербурзі, який може стати «північним Гонконгом». Москва просто живе викачуванням ресурсів зі своїх колоній. Коли він зупиниться, це ні на що не вплине. Але Київ привабить ці нові держави, бо він виграв війну, є частиною НАТО та ЄС. І з умовними Татарстаном і Брянськом ми будуватимемо відносини на зразок тих, які має Велика Британія зі своїми домініонами.
East European Council у світовій пресі: подкаст для New Eastern Europe
Ми у Facebook.
*Наша платформа дає можливість політикам та експертам висловити свій погляд та позицію в інтерв’ю. Це не означає, що наша думка завжди збігається з думкою спікерів.