Про що говорять результати президентських виборів та референдуму у Молдові
Перший тур президентських виборів та референдум про обрання європейського руху Молдови не виправдали оптимістичних очікувань команди Майї Санду. Результати голосування демонструють поляризацію молдавського населення та значні ризики реваншу проросійських сил на парламентській кампанії 2025 року.
Попередження небезпечних сценаріїв потребує детальних висновків та корекції підходів міжнародної спільноти до політики Молдови. Якщо голосування 20 жовтня стало «тривожним дзвінком» і перемога у другому турі вимагатиме значних зусиль від Майї Санду, то парламентські вибори загрожують стати стратегічною поразкою з подальшим формуванням проросійської коаліції.
Вступ Молдови до ЄС на референдумі підтримало 50,42% населення, що дозволило здобути перемогу, але не демонструє реального рівня підтримки європейської інтеграції, яка значно більша. Проте політичні прорахунки влади значно ускладнили ситуацію та дали привід для спекуляцій проросійських сил.
Які важливі висновки важливо зробити:
1) Внутрішня політика Майї Санду послабила її позиції всередині країни та збільшила рівень розчарування в межах діаспори, що є фундаментом для підтримки проєвропейських сил та утримання проєвропейського зовнішньополітичного курсу.
Високий рівень антирейнтингу чинного Президента міг відіграти деструктивну роль і для результатів референдуму, оскільки частково вплинув на зменшення кількості прихильників інтеграції до ЄС. Політизація зазначеного питання не дозволила забезпечити репрезентацію реальної кількості громадян, які виступають за ЄС, а їх кількість справді можемо перебувати в діапазоні 55-60%.
Якщо Майє Санду вдасться втримати перемогу у другому турі, їй доведеться покращити комунікацію з населенням та вжити заходів для виправлення ситуації. В іншому випадку, якщо консолідація її опонентів на президентських виборах загрожує поразкою у другому турі, то об’єднання опонентів (навіть незважаючи на потенційну перемогу «ПАС») у парламентських виборах призведе до формування альтернативної коаліції, яка зафіксує остаточну зміну політичних конфігурацій у країні і буде відповідати інтересам Росії;
2) Спроба монополізувати проєвропейський електорат обмежує поле політичних маневрів та розширення кола послідовників європейського курсу. Людей, які підтримують зближення з ЄС більше, ніж тих, хто голосує за Майю Санду, як мінімум на 100 000 осіб. Крім того, не всі прихильники європейської інтеграції взяли участь у референдумі, оскільки сприймали це голосування як спрямований політичний перебіг команди чинного Президента.
Підхід на персоніфікацію європейського курсу та витіснення інших політичних проектів створює умови для сценарію, за якого навіть потенційна перемога ПАС на парламентських виборах не дозволить сформувати коаліцію та відкриє дорогу для об’єднання проросійських партій.
Молдова потребує розвитку партій, які можуть консолідувати людей, які відмовляються від підтримки Майї Санду, а також долучати до проєвропейського табору центристський електорат та умовно нейтральних виборців.
Виборці, які перебувають у умовному центральному електоральному полі, не повинні обирати між політсилами проєвропейського чи проросійського штибу, або просто ігнорувати вибори через відсутність альтернативних варіантів на проєвропейському фланзі.
Через прорахунки чинної влади у Молдові штучно створені умови, коли опозиція може виявити своє невдоволення лише шляхом підтримки лояльних Росії політичних сил чи відмовою від голосування.
Зростає необхідність створення політичних проектів, які не будуть ставити під сумнів європейську інтеграцію, але пропонуватимуть різні підходи до соціальної політики, економіки тощо.
В основі політичного ландшафту має бути плюралізм проєвропейських сил, а в їхній конкуренції має з’явитися впливовий політик, претендент на президентських виборах наступного циклу;
3) Росія зберігає можливості впливу політичну ситуацію у Молдавії. Вони можуть розраховувати як на реально ідеологічно налаштованих виборців, так і нелегальні «сітки», якими ефективно управляє проросійський олігарх Ілан Шор.
Хоча влада вживала заходів щодо обмеження проросійської інформаційної пропаганди та стримування нелегальних механізмів маніпулювання – вона не виправдала себе.
Результати свідчать, що доцільно було діяти не лише через заборону (що в умовах відкритості інформаційного простору надзвичайно складно), а й через активніше позиціонування європейської ідеї, ефективнішу комунікацію на місцях та демонстрацію реальних причин безальтернативності руху в ЄС.
Населення має усвідомлювати, що європейська інтеграція – це не просто пункт програми однієї з політичних сил, а національна ідея, що лежить в основі державної політики.
Виникла нагальна необхідність комплексної інформаційної роботи, адже більшість населення Молдови навіть не усвідомлює, що економічні зв’язки з Росією (навіть у Гагаузії) спустилися до особливо низьких значень і вже давно відбулося переформатування економіки в ЄС.
Через брак прогресивних рішень у інформаційної політиці влади, проросійські сили зберегли інструменти просування своїх наративів.
Протидія таким ризикам потребує не конфлікту в лавах проєвропейських сил, а їх конструктивної конкуренції зі здатністю об’єднатися в потрібний момент.
Якщо політичне протистояння у Молдові вестиметься не на платформі проєвропейських сил, а за обрання зовнішнього вектора руху між ЄС та Росією, європейська інтеграція країни завжди буде під загрозою;
Статично більше регіонів країни виступило проти ЄС: незадоволений політикою Майї Санду електорат був краще мобілізований під час референдуму. Потрібні виправлення ситуації та чітка демонстрація перспектив економічного співробітництва з ЄС. Показовою візитною карткою може виступати Кишинів, де прихильники ЄС досягли позначки 55% і є перспективи для подальшого зростання такого результату;
4) Рух у ЄС має підкріплюватися успішною економічною політикою та бути відчутним для всіх верств населення. В іншому випадку, населення буде схильне до популістських ідей, які розповсюджують проросійські партії. Вони матимуть додаткові можливості для маніпуляції громадянами та зменшення привабливості європейських перспектив. Результати виборів стали для окремих верств населення формою протесту проти прорахунків у внутрішній економічній політиці Молдови.
У таких умовах діаспора вкотре стала рушійною силою та врятувала ситуацію від провалу. Якби не голоси орієнтовної частки 15% населення, які перебувають за кордоном, проросійським силам вдалося б зірвати результати референдуму.
Що потрібно зробити, щоб прикрасити ситуацію?
1) Незалежно від результатів другого туру президентських виборів, стратегічно важливою для майбутнього Молдови має виступати парламентська кампанія.
Ключовою метою європейської дипломатії буде створення умов для формування проєвропейської більшості, яка на сьогоднішній день виглядає неможливою через відсутність пропозицій для проєвропейського виборця та спроб уособлювати європейську інтеграцію однією політичною силою.
Висновки потрібно не лише зробити, а й приступити до їхньої імплементації вже в найближчі кілька місяців.
Правильним кроком стане сприяння розвитку альтернативних політичних проектів, які не будуть ставити під сумнів європейську інтеграцію, але зможуть опонувати виборчу програму «ПАС» та створювати власні пропозиції.
2) Розвивати мережу ефективної комунікації із представниками місцевих органів влади. Продемонструвати їм, як можна ефективно використовувати європейські інвестиційні та грантові програми для розвитку інфраструктури, добробуту міст та сіл. Через міські адміністрації достукатися до населення (особливо у регіонах), пояснити переваги та перспективи європейського курсу. Сформувати образ: підтримка проєвропейських партій на парламентських виборах – це фіксація курсу на економічний розвиток та безпеку Молдови;
3) Сприяти «децентралізації європейської ідеї та її політичних репрезентантів» – стимулювати розвиток політичних сил, які не лише не допустять відпливу проєвропейських виборців, а й залучатимуть нових, за рахунок діяльності на центристському електоральному полі. Вони не дозволятимуть нейтральним виборцям (скажімо тим, які раніше підтримували «Демократичну партію») «дрейфувати» у напрямку проросійських сил.
При цьому альтернативні політсили європейські напрямки не повинні виконувати роль «спойлерів», які чітко асоціюються із «ПАС». Вони мають бути суб’єктними гравцями, які не протидіятимуть зближенню ЄС, а лише протиставлятимуть себе чинній владі.
Фактично, у Молдові необхідно сформувати проєвропейську опозицію, яка може критикувати владу, але залишатиметься відкритою для ситуативної спілки з ПАС для збереження проєвропейського майбутнього Молдови.