Ревізія відносин України і Польщі. Частина І: парламентські вибори 2027 року та їх можливі наслідки

На перший погляд, вибори в Угорщині дещо покращили кон’юнктуру для українських інтересів у так званій Вишеградській четвірці. Звичайно не варто переоцінювати позицію нового угорського уряду щодо України, оскільки вона й надалі виходитиме виключно з власних національних інтересів, які інколи вступатимуть у суперечність з українськими очікуваннями.

Якщо взяти до уваги специфічні відносини зі Словаччиною та складні політичні конфігурації в Чехії, стабільним партнером традиційно залишається Республіка Польща.

Проте, чи правильно думати, що відносини між Україною і Польщею розвиватимуть лише в конструктивній площині?

Розпочинаємо серію публікацій, де спробуємо розібрати усі аспекти. Почнемо з парламентських виборів 2027 року.

Попри ініціативи Президента Кароля Навроцького щодо зміни конституції, у її нинішньому вигляді ключові повноваження залишається за урядом. Саме тому парламентські вибори наступного року, формування коаліції та призначення уряду матимуть вирішальне значення для польської політики у майбутньому.

Хоча до виборів залишається понад рік, загальні тенденції можна сформувати вже зараз.

По-перше, «Громадянська коаліція» послідовно тримає першість в соціологічних опитуваннях. Рівень її підтримки перебуває в діапазоні від 30 до 35%.

Проте, потенційна перемога не гарантує її фіксацію. Чому? По тій простій причині, що для формування більшості необхідні партнери. З чинного складу коаліції лише Лівиця демонструє переконливі показники, що можуть дозволити її пройти прохідний бар’єр з орієнтованим результатом 6-8%.

Перспективи «2050» – примарні. Особливо на фоні подальшої фрагментації політсили через внутрішні конфлікти.

Залишається «PSL», але жодне соціологічне опитування поки не дає їм бажані 5%. Безумовно в партії налаштовані, що підбір сильних кандидатів на мажоритарні округи зможе виправити ситуацію, але поки гарантій на прохід не має.

Без проходу вказаних партій в сейм, «Громадянській коаліції» складно буде розраховувати на отримання влади. Вони ризикуватимуть повторити сценарій «ПіС» 2023 року, коли перше місце не стало перемогою.

Теоретично залишатиметься можливість домовиться з частиною «Конфедерації», але такий сценарій зараз моделювати доволі складно і зарано.

По-друге, ведеться активна боротьба на правому фланзі, яка вже давно порушила негласний принцип – праворуч від «ПіС» лише стіна.

Спочатку «Конфедерація» показала свої амбіції на президентських виборах, а зараз претендує на 11-15% в залежності до обставин. Хоча всередині політсили є два дещо суперницьких фланги – Славоміра Ментцена і Кшиштофа Босака – без радикальних проблем і розламів вони можуть претендувати на високий результат, який дозволить диктувати умови для перемовин щодо коаліції.

Проте, найбільшою проблемою для українських національних інтересів виступає «Конфедерація корони польської» на чолі Гжегожа Брауна.

Політсила відзначається своєю маргінальною риторикою щодо України і здатністю до переходу будь-яких «червоних ліній». Вони не претендують на перемогу, але очікуваний результат в межах 6-9% забезпечить їх «золотою акцією» при формуванні коаліції правих сил. Без них – вона практично не можлива.

Хоча через антисемітську риторику представників партії, їх особливо критично сприймає посол США в Польщі, а лідер «ПіС» Ярослав Качинський говорив про неможливість союзу з Гжегожом Брауном – але ситуація може штовхати їх на інше.

Звичайно можна пофантазувати про спроби «ПіС» затягнути у власний альянс «PSL», але партія Владислава Косиняка-Камиша для початку ще має пройти у парламент, а її лідер всіляко демонструє налаштованість на збереження союзу з Дональдом Туском і на довший період, якщо тому дозволятиме ситуація.

Тому сценарій реваншу правих сил із включенням «Конфедерації корони польської» до складу більшості – найбільш небезпечна опція для України – саме через ризики присутності Гжегожа Брауна.

Проте, поки такий варіант розвитку подій – що здавався неминучим після президентських виборів минулого року – зіштовхується з багатьма проблемними аспектами.

Один з них перебуває всередині самого «ПіС». Внутрішня конкуренція в політсилі між групою кандидата в прем’єри Пшемислава Чарнека та групою екс-прем’єр-міністра Матеуша Моравецького набирає обертів. Останній прагне грати важливу роль, але його присутність ускладнюватиме коаліційні перемовини з «Конфедерацією», де зневажають політика.

Залишається відкритим питання: чи вдасться Ярославу Качинському проявити політичний геній та поєднати виборців більш радикального прямого спрямування (аудиторія Чарнека) та поміркованих центристів (аудиторія Моравецького)?

Відповідь на нього матиме вирішальне значення для реалізації сценарію коаліції правих сил.

Поки що, соціологія фіксує подальший політичний розкол всередині Польщі, який не дозволяє визначити найбільш вірогідний сценарій розвитку подій у ході парламентської кампанії, а значить не дає фінального розуміння щодо складу майбутньої коаліції.