Антон Найчук, директор Східноєвропейської ради
Протести фермерів у Польщі розгортаються з новою силою, що призвело до чергового блокування українсько-польського кордону для вантажних перевезень. На жаль, не можна описувати ситуацію лише в «білих чи чорних тонах», позиціонуючи дії як виключно проросійські провокації чи маргінальні дії обмеженого кола фермерів.
Проблема набагато глибша і складніша, що ускладнить її швидке і безболісне вирішення. Національні протести не є однорідними і виступають своєрідним симбіозом різних груп впливу та інтересів. Великий ризик також полягає в тому, що масштабні демонстрації мають не лише економічне підґрунтя, а й політичне забарвлення.
«Політизація українського зерна».
Якщо восени «Право і Справедливість» очолила акцію протесту аграріїв проти українського агропродукції, щоб розширити свої можливості на парламентських виборах, то взимку 2024 року, після переходу в опозицію, це зробили окремі представники політичної сили. не відмовлятися від раніше розробленого інструментарію.
Навесні на Польщу чекають місцеві вибори, де «Право і справедливість» дуже розраховує взяти реванш, і соціологія показує низькі шанси на їх перемогу. Тому не дивно, що «ПіС» шукає можливості виправити загрозливу ситуацію і тема зерна є найкращою для їх традиційного електорату – аграріїв.
Не дивно, що близька до «ПіС» аграрна організація «Солідарність» зайняла найрадикальнішу позицію – блокування українського кордону. Такий крок покликаний не лише привернути максимум уваги до проблеми, а й «поставити Дональда Туска на розтяжку»: або він загостриться з Україною та ЄС, вживаючи жорстких заходів, або «ПіС» продовжить використовувати аграрної теми для тиску на прем’єр-міністра та отримання індивідуальних політичних дивідендів.
Цікаво, що в політичній боротьбі з Урядом опозиційний «ПіС» виступає в ситуативному альянсі з «Конфедерацією». Обидві політичні сили активно використовуватимуть «український фактор» у спробах «знищити рейтинги» Дональда Туска та «Громадянської платформи».
Тому опозиційні політичні партії Польщі та наближені до них фермерські організації є однією з рушійних сил протестів, які відвідають їх найбільш негативний прояв у контексті українських інтересів – блокування кордонів.
«Полярність аграрних протестів».
Важливо, що фермери, орієнтовані на PiS, не є єдиною складовою національного протестного руху. Практика показує, що серед учасників акцій є й ті, хто не підтримує блокування пунктів пропуску з Україною і відводить українському зерну другорядне місце. Oszukana Wies є прикладом такого підходу. Активісти руху виступають проти політики ЄС і так званої «Зеленої угоди», яка не задовольняє польських фермерів. Вони є продовженням загальноєвропейських протестів, які відбуваються в інших країнах ЄС і для зазначеної категорії умовним «ворогом» є не Україна, а Єврокомісія.
Цікаво, що ця група суперечить планам «Права і справедливості» задавати тон протестам і формувати їх порядок денний, оскільки ці фермери виступають не проти уряду Дональда Туска, а проти Єврокомісії. Крім того, вони вважають “зрадником” єврокомісара з аграрної політики Януша Войцеховського. Останній є «протеже» «ПіС», який у 2022 році виступав за повне відкриття європейських ринків для української продукції, а у 2023 році вже змінив підходи, коли побачив їхню шкоду інтересам власної партії.
Для «ПіС» така категорія протестувальників є загрозою, оскільки не дозволяє використовувати протести в політичних цілях.
Позиція уряду Дональда Туска. Попри безпідставні очікування деяких коментаторів в Україні, прихід Дональда Туска до влади не означає радикальних поступок у питаннях аграрної політики, а лютневі протести є додатковим підтвердженням польського підходу до України: «повна підтримка в питаннях безпеки та прагматизм в економічні справи».
Очікується, що Дональд Туск не піддаватиметься «під удар» опозиції і не піде проти фермерів. Більш того, прем’єр-міністр зацікавлений виступати з сильної позиції, щоб продемонструвати сильну національну позицію, «вибити карту» аграріям з рук «ПіС» чи «Конфедерації», а також перевести їх на його власний бік.
Тому ми спостерігаємо жорсткі заяви та заходи з боку офіційної Варшави. Польське керівництво не тільки не засуджує демонстрантів, а навпаки, акцентує увагу на їхній позиції. Єдине, чого не хотів би Дональд Туск, це ескалації на польсько-українському кордоні, його подальшого блокування та провокацій, щоб це не створювало проблем у комунікації з Україною і, особливо, з ЄС.
Заступник міністра аграрної політики Міхал Колодзейчак успішно виконує роль «правої руки» Дональда Туска в переговорах і консультаціях з фермерами на місцях. Однією з цілей є посилення позицій чинного прем’єра серед аграріїв. Такий підхід принесе дивіденди не лише в короткостроковій перспективі – переконлива перемога на місцевих виборах, а й у стратегічній перспективі – зміцнення позицій Дональда Туска як сильного національного лідера.
Польська сторона вже ініціювала перевірку якості українського зерна, яке буде проходити транзитом через територію Польщі. Слід очікувати, що посилення роботи митників стане одним із елементів аграрної політики Дональда Туска на українському напрямку.
Резюмуючи ситуацію, можна зазначити, що для вирішення «аграрного питання» Україні та Польщі доведеться провести не одну годину консультацій. І це лише вершина айсберга, адже Україні доведеться докласти значних зусиль для реалізації своїх євроінтеграційних прагнень, щоб синхронізувати власний аграрний сектор із Польщею. У свою чергу офіційна Варшава висловить ще одну рекомендацію чи претензію, адже аграрна галузь є стратегічною складовою польської економіки, а не просто інструментом в руках тієї чи іншої політичної сили.