Соціологічне опитування: рейтинги польський партій у 2024 році та як виглядав би Сейм у разі виборів

Пройшов рік після парламентських виборів 2023 року, які кардинально змінили політичній конфігурації в Польщі. Тривалий період домінування «ПіС» закінчився, що відкрило можливості для формування нової коаліції на чолі «Громадянської платформи». Значну роль у тріумфі альтернативних політичних сил зіграв блок «Третя дорога», який тоді здобув неочікувано високий результат. Соціологічні опитування демонструють, що у 2024 році політична ситуація змінилась і як би вибори проходили сьогодні – показники партій були б іншими.

Які ж основні тенденції варто виокремити за пройдений рік?

1) «Громадянська платформа» виходить на перше місце. Сьогодні б за неї віддали голоси 33,3% виборців. В інших партій стан справ наступний: «Право і справедливість» – 32,4% голосів, «Конфедерація» – 12,2%, «Левиця» – 8,8%, «Третя дорога» – 7,9%;

2) Хоча «Громадянська платформа» випереджує «ПіС», результат перебуває в межах статистичної похибки. Позитивна динаміка для команди Дональда Туска – рівень підтримки населення зростає, негативна – рівень підтримки коаліції в цілому – падає. Якщо конвертувати результати у місця у Сеймі, то чинна коаліція отримала б лише 218, а от потенційний союз «ПіС» і «Конфедерації» – 242, що створило б умови для утворення альтернативної парламентської більшості;

3) Значне просідання рейтингів спостерігається у «Третьої дороги». Лідери проєкту – Шимон Головня та Влад Косиняк-Камиш помітно втрачають у підтримці, що фіксує проблеми в знаходженні ними відповідної електоральної ніші. Подібна ситуація поставить хрест на планах Спікера Сейму Шимона Головні поборотись за президентський пост у 2025 році. Водночас попри активні і подекуди радикальні політичні заяви Влад Косиняк-Камиш не сприяє утриманню рейтингів блоку. Також залишається відкритим питанням щодо його політичних перспектив. Поки що, він зарекомендував себе як надійний союзник Дональда Туска, але говорити про президентські амбіції – не має сенсу. Ймовірно, він сподіватиметься на прем’єрський пост, якщо Дональд Туск раптом прийме рішення стати кандидатом в Президенти, але такий сценарій не залежить особисто від представника «Третьої дороги» та лідера «PSL». У будь-якому випадку, керівництву «Третьої дороги» необхідно задуматись над власним політичним майбутнім і стратегією, оскільки у разі гіпотетичних виборів вони б ризикували навіть втратити прохідний результат;

4) «Конфедерація» частково перехоплює голоси в «ПіС» та розширює власну електоральну базу. Її результати у порівняння з 2023 року послідовно зростають. З огляду на їх радикальну позицію щодо України, подібна тенденція викликає занепокоєння. Варто очікувати, що праворадикальна партія повторно стане флагманом в питанні організації фермерських протестів та надалі виступатиме з антиукраїнськими наративами. Адже, це дозволяє мобілізувати власних виборців.

Варто відзначити, що попри застосування популістської риторики антиукраїнського спрямування, керівництво партії в особі Кшиштофа Босака також веде роботу над трансформацією політичного проєкту у впливову політичну силу. Лідер «Конфедерації» досягає успіхів у тому, щоб мінімізувати вплив маргінальної групи політичних діячів, яка містила в собі різних одіозних фігур та проросійських агентів впливу. Рівень підтримки у 12% засвідчує певні успіхи вказаного підходу.

Таким чином, Дональду Туску та його команді не час розслаблятися. Майбутні президентські вибори можуть стати фінальним етапом політичної трансформації у Польщі і закріплення «Громадянської платформи» у всіх гілках влади країни. Проте, падіння рейтингів «Третьої дороги» змушує Прем’єра думати на перспективу та шукати можливості як не допустити втрату влади вже у наступному виборчому циклі до Парламенту.

Україні ж варто звернути увагу на підсилення «правого флангу» польської політики. Якщо взяти до уваги, що «ПіС» також активно апелює до консервативної ідеології та розділяє націоналістичні погляди, активно підтримує фермерські протести та не демонструє готовності йти на поступки в суперечливих питаннях – сумарно табір правих опозиційних сил збирає понад 44% голосів.

Така фрагментація польського населення несе ризики українським інтересам. Не варто забувати, що зближення Києва і Варшави на фоні появи спільного ворога, не означає, що усі фундаментальні проблемні питання урегулювано. Стратегічний союз між країнами очікує ще достатньо випробувань.