Чи буде покрашення у відносинах між Україною і Польщею?
На фоні кризових явищ червня, у серпні між Україною і Польщею спостерігаються певні зустрічні кроки в бік деескалації. Зарано робити остаточні висновки, але певні позитивні сигнали вже на поверхні.
По-перше, робоча нарада Володимира Зеленського у липні за участі вищих посадових осіб країни з різних сфер державного управління з оголошенням дипломатичних, політичних та гуманітарних кроків для стабілізації відносин з польськими партнерами.
По-друге, зупинка Президента України у Любліні під час повернення із США та зустріч з Прем’єр-Міністром Дональдом Туском для обговорення важливих тем двосторонньої співпраці.
По-третє, дипломатична активізація – візит заступника міністра закордонних справ Польщі Марчіна Босацкі у Львів та більш тривала поїздка Уповноваженого з питань відновлення України Павела Коваля, зустріч спікера Верховної Ради України Руслана Стефанчука з Марлашеком польського Сейму Владзімєжом Чажастим.
Ведеться робота для відновлення конструктивного діалогу і подолання конфліктних ситуацій.
В цілому, Україна і Польща дійсно потребують вироблення нової концептуальної моделі відносин на взаємовигідній основі.
Проте, для формування правильного підходу майбутньої української політики правильним дати відповіді на декілька питань.
По-перше, чи можливо знайти остаточне порозуміння в історичній сфері?
Як мінімум – на даному етапі – ні.
Навіть позитивна за своїм змістом в цілому зустрічі спікерів парламентів України і Польщі запам’яталась публічним висловлюванням польського колеги, де він використав формулювання «геноцид необхідно визнавати геноцидом» при роздумах про складні сторінки історії.
В українському інформаційному полі вже сприйняли вказану фразу таким чином, що вимогою для вступу України до ЄС виступатиме визнанням українською стороною геноцидом подій на Волині 1943-1944 років. Подекуди навіть дещо інтерпретуючи цитату.
Хоча польський парламентар не говорив саме про «вимогу» як таку, між рядків його фраз можна чітко прослідкувати тенденцію: навіть найбільш лояльна до України політична сила – не може повною мірою прийняти українське бачення історії.
Так, Владзімєж Чажастий відвідував українських громадян які зазнали побиття в Польщі через ксенофобські мотиви, публічно закликав до припинення переслідувань за національною приналежністю, але в питанні історії, він виступає з інших позицій.
Для об’єктивності – в Польщі не має політсили, яка б позитивно ставилась до діяльності УПА. Різниця полягає лише у підходах: для уряду важливо зосередитись на стратегічних питаннях взаємодії в економічній і безпековій сфері, а тему історії – відкласти у часі. Аналогічне бачення ситуативно поділяють інші коаліціанти.
Водночас для опозиційних політичних сил – «ПіС» і «Конфедерації» – кращим видається вести провокаційні дискусії щодо вказаного питання тут і зараз, поки це дозволяє здійснювати мобілізацію власного електорату.
Саме тому, в команді прем’єра Дональда Туска воліли б не приділяти скільки резонансу історичним суперечкам, а президент Кароль Навроцький навпаки, вирішив використати ситуацію на максимум з політичним підтекстом.
Цікаво, що навіть лідер новоствореного парламентського клубу «Розвиток плюс» Матеуш Моравецький – який критично ставиться до антиукраїнської риторики окремих колег з «ПіС» – в питаннях історичної політики не відходить від консервативної лінії.
Так, українське керівництво здійснило фундаментальний крок для розвитку гуманітарного співробітництва, надавши старт проведенню ексгумацій жертв Волинської трагедії.
Проте, активна політизація історичних питань окремими політсилами відвертає увагу на інші наративи і твердження, використовуючи історичну пам’ять польського суспільства проти дій чинної української влади.
Там, де сторони мали б досягти примирення, стратегічне партнерство раптово стає заручником історії. Тому відтермінування дискусій на складні питання дійсно виглядає раціональним, хоча й тимчасовим, виходом з ситуації.
По-друге, якою буде Польща після парламентських виборів 2027 року?
Восени 2027 року парламентські вибори дійсно матимуть стратегічне значення для Польщі. Наразі, «Громадянська коаліція» на чолі Дональда Туска претендує на перше місце з результатом в межах 30%, але відчуває проблему з потенційними партнерами для коаліції.
Якщо «Лівиця» надалі зберігає прохідний результат в понад 7%, то «PSL» віце-прем’єра, міністра оборони Владислива Косиняка-Камиша перебуває за межами рятувального показника в 5%.
Станом на тепер, більше шансів для сценарію реваншу правих сил. Наразі, не відомі його остаточні конфігурації, оскільки керівництво «ПіС» декларувало небажання йти на союз з маргінальним Гжегожем Брауном, а його «Конфедерація корони польської» стабільно тримається в діапазоні 6-8%.
Окремий вплив матиме ситуація і з проектом Матеуша Моравецького «Розвиток плюс», якщо він братиме участь як самостійна політична сила – шанси на проходження в сейму доволі високі.
Розпочалися обговорення навіть щодо реалізації складного завдання з формування єдиного списку правих сил, де роль ключового посередника гратиме Кароль Навроцький.
В будь-якому випадку – опція з формування консервативної більшості і уряду з правим нахилом видається доволі реальною.
Звичайно, Дональд Туск вживатиме усіх зусиль для утримання влади і зберігає певні надії. Проте, Україні доцільно брати до уваги усі варіанти розвитку подій.
В такому випадку, для стратегічних інтересів офіційного Києва, не видається доцільним загострення відносин з чинним урядом (який також виступає з прагматичних позицій і намагається не допускати критичного просідання відносин) ні зараз, ні за умови їх утримання при владі. Однак, також не хотілось би спільними діями закладати основу для радикального протистояння з потенційними урядом і більшістю правого спрямування.
По-третє, який розподіл пріоритетів видається правильним у відносинах з Польщею?
Україна і Польща надалі представляють один для одного стратегічну цінність. Зберігається достатньо перспективних напрямків де обом країнам можливо отримати економічний, безпековий і політичний зиск. Варто очікувати на активізацію перемовин щодо відновлення українського транзиту польською територією в умовах складної ситуації з обстрілами морської портової інфраструктури. Польські компанії надалі зберігають інтерес не тільки в експорті власної продукції на український ринок, але й створенні умов для інвестицій в проекти відбудови України. Український військовий досвід надалі становить значний інтерес для польських військових, за умови правильних оцінок ними стану справ на сучасному полі бою.
Розширення польсько-українського співробітництва в економічній і безпековій сфері виступатиме надійним фундаментом для стримування російських інтересів і посилення ролі і статусу обох держав на європейській арені.
Безумовно історичні питання потребуватимуть прагматичного узгодження на шляху європейської інтеграції України – без емоцій, політизації і спекуляцій. Вказана тема набуватиме ще більшої актуальності з наближенням моменту реального вступу України до ЄС, але до того часу залишається ще достатньо роботи щодо відкриття переговорних кластерів, утримання європейського консенсусу щодо санкційної політики проти російської економіки, забезпечення потреби України у стримуванні російської агресії й досягнення справедливого миру у війні.
В зазначеному контексті, Україні і Польщі доцільно виступати союзниками. Ба більше, навіть якщо в питаннях історичної політики польський уряд прагне мінімізувати напругу, то що говорити про спровоковані на основі політичного популізму часті випадки злочинів проти українських громадян в Польщі на підставі ксенофобії? Польські партнери розуміють, що радикалізація окремих елементів власного населення створює значні внутрішні політичні проблеми всередині країни та загрожує виходом вказаного питання на європейський рівень, втратою Польщею репутації послідовного захисника демократичних цінностей в ЄС.
Таким чином, у двосторонніх відносинах зберігається значно більше нагальних питань, де нам варто виступати союзниками, у порівнянні з тими аспектами, де остаточного порозуміння буде краще шукати з часом.
Вікно для покрашення відносин залишається відкритим, але питання щодо того чи вдасться скористатись ним належним чином залишається відкритим.